Ми зібрали найкращі волонтерські ініціативи за допомогою літніх людей у різних країнах світу.
Ось що перш за все спадає вам на думку, коли чуєте вислів: «допомога людям похилого віку»? Мабуть, більшість одразу представляє самотню бабусю, до якої раз на місяць навідуються працівники соцслужби — щоби закупити ліки та продукти, приготувати їжу та допомогти з домашньою роботою. Або нарубати дрова і наносити води, якщо йдеться про сільську місцевість. Ну, а «затерте» правило перекладати людей похилого віку через дорогу стало вже майже національною традицією, якої нас з дитинства вчили в школі.
Тим не менш, відвідувати старих людей у будинку для літніх людей або хоспісі, допомагаючи їм з домашньою роботою — не єдиний спосіб подбати про них. А правило поступатися людям похилого віку місце в транспорті, що дісталося нам від радянського минулого, в західних країнах можуть сприйняти як образу.
У країнах Європи пенсіонери ведуть активний спосіб життя, займаються спортом та підтримують хорошу фізичну форму, а тому й способи допомоги їм відрізняються від прийнятих у нас. Наш будинок для літніх людей “Ідилія” теж взяв на озброєння нові тренди турботи про літніх людей. Ми зібрали найкращі волонтерські ініціативи за допомогою літніх людей у різних країнах світу.
Люди в будинку для людей похилого віку, де є реабілітація після інсульту або догляд хворих, онкохворих майже завжди нещасні, адже почуваються непотрібними, самотніми та покинутими. Так само, як діти-сироти, які ростуть без сімейного тепла та турботи. Тому лікарям та громадським активістам у Канаді та США спало на думку об’єднати дитячі притулки з будинками для літніх людей.
В результаті цього експерименту люди похилого віку відчули себе потрібними, у них покращилися загальні показники здоров’я і з’явилося бажання жити. Діти ж вперше опинилися в оточенні люблячих бабусь та дідусів, а потім стали більш доброзичливими, оптимістичнішими та впевненими в собі. Діти і люди похилого віку, які почуваються нікому не потрібними, виявилися потрібними один одному, адже перші отримали дбайливих бабусь і дідусів, які замінили сім’ю, а другі — здійснили мрію про теплий будинок, повний невгамовних онуків.
Фото: focuscaresolution.com
З 2004 р. у Римі діє програма для дому для людей похилого віку, хоспісу або пансіонату для літніх «Хай старі», заснована католицькою спільнотою Святого Егідія. Ця програма займається людьми старше 75 років, активно залучаючи громадськість до турбот про них.
За допомогою телефонів та інших засобів зв’язку навколо кожного старого, яким потрібен догляд з деменцією, створюють «мережу солідарності». До неї входять усі оточуючі людини — родичі, сусіди, лікарі, волонтери соціальної служби, навіть продавці місцевих магазинів. Ці люди постійно доглядають життя старого, допомагаючи йому в усіх сферах життя, підтримують з ним зв’язок і при необхідності надають термінову допомогу.
Фото: seniorplanet.org
Ідея літніх таборів для людей похилого віку з’явилася в США наприкінці 50-х років, і з того часу не втрачає своєї популярності.
Засновниками першого такого табору були директор Бронкського будинку для людей похилого віку Роуз Тішман та громадська активістка Іфігенія Сульзбергер.
Більшість людей похилого віку в старих будинках самотні, немає нікого, хто міг би турбуватися про них і нічого, що могло б їх зацікавити. Це наштовхнуло Іфігенію Сульзбергер на думку, що два тижні на природі, в літньому таборі, могли б чудово допомогти людям похилого віку знову відчути радість життя.
На сьогоднішній день у США існує близько 800 літніх таборів для людей похилого віку, і їх кількість щороку зростає приблизно на 10%. Такий відпочинок може стати чудовою альтернативою, скажімо, подорожам на море або в гори, оскільки значно дешевшим і доступнішим. Як і дитячі, такі табори мають програми розваг доступні людям похилого віку. Це можуть бути різні види мистецтва, активного відпочинку чи навчання чогось нового, наприклад, аргетинському танго. Понад 10 тисяч людей похилого віку в США щорічно відпочивають у таборах для літніх людей, отримуючи шанс на незабутні літні канікули.