Народні засоби від закрепу у літніх людей: що може допомогти, а з чим варто бути обережнішимик

Поговоримо про те, які народні засоби від закрепу у літніх людей справді можуть допомогти, а коли важливо виявити обережність.

Чому з віком виникають закрепи

За даними досліджень, до 50% людей віком від 65 років стикаються з порушенням регулярної дефекації. З часом наш організм змінюється. Це природно. Кишківник також стає менш активним: уповільнюється моторика, змінюється реакція на їжу, знижується чутливість прямої кишки. Це означає, що сигнал «пора в туалет» може надходити не так чітко, як раніше.

На це накладаються інші фактори:

• малорухливий спосіб життя;
• хронічні захворювання (цукровий діабет, гіпотиреоз, хвороба Паркінсона);
• прийом препаратів – особливо антацидів, антидепресантів, діуретиків та препаратів заліза;
• психологічні чинники — депресія, тривожність, втрата звичного життя.

Велику роль відіграє харчування: при запорах у людей похилого віку найчастіше спостерігається низьке споживання клітковини й води.

Чи можна впоратися без ліків?

Не кожна людина похилого віку хоче або може регулярно приймати проносне. Часто хочеться знайти м’який, безпечний, природніший спосіб підтримувати роботу кишківника.

І справді — у деяких випадках це можливо. Але перш ніж говорити про методи, важливо розуміти, коли варто все ж таки треба звернутися до лікаря.

Коли обов’язково потрібна консультація

Нам усім хочеться розв’язати проблему самостійно без медичного втручання. Але якщо літня людина не може сходити в туалет понад 3 дні — потрібно йти до лікаря. Є й симптоми, які вимагають негайної медичної допомоги, незалежно від того, скільки днів триває закреп:

• Сильний біль у животі, особливо якщо він наростає і стає постійним.
• Здуття живота, яке не минає.
• Нудота та блювання.
• Кров у стільці (навіть невелика кількість).
• Загальна слабкість, млявість, лихоманка.
• Повна відсутність стільця понад 5-7 днів, попри те, що вживаються певні заходи (наприклад, зміна дієти, збільшення споживання рідини).
• Різка незрозуміла втрата ваги.
• Важкий запор, що вперше виник або прогресує в літньому віці.

Іноді за «просто запором» можуть стояти більш серйозні процеси в організмі. Краще прояснити ситуацію раніше ніж пізніше.

Народні засоби для лікування запору

Коли закреп не пов’язаний із серйозною патологією, лікар підтвердив, що немає перешкод для самостійної корекції — можна пробувати м’які, натуральні методи. Це стосується харчування, режиму дня, фізичних вправ.

Дієта при запорах у літніх людей

Правильно складений раціон — один із найдієвіших та найбезпечніших заходів. У меню при запорах немає чогось екзотичного, але таке харчування має бути постійним:

• Включайте овочі в кожному прийомі їжі — особливо буряки, моркву, гарбуз, броколі.
• Фрукти із послаблювальною дією: груші, сливи, курага, інжир.
• Цілозернові каші — вівсянку, гречку.
• Невелика кількість висівок (починаючи з 1 ч.л., поступово збільшуючи).
• Нежирні кисломолочні продукти із живими бактеріями.

Таке харчування як допомагає роботі кишківника, а й дає організму важливі вітаміни, пребіотики й клітковину.

Вода — просте, але важливе

Багато людей похилого віку п’ють менше води, ніж потрібно: бояться набряків, частого сечовипускання, тиску на серце. Але без достатньої кількості рідини стілець стає твердим, просувається повільно та викликає дискомфорт.

Якщо немає протипоказань від лікаря, варто випивати 1,5-2 літрів рідини на добу. Це може бути вода, трав’яний чай, розбавлені компоти.

Гімнастика при запорах у людей похилого віку

Навіть легка фізична активність впливає на тонус кишківника. Це не про спорт, а про рух: короткі прогулянки, проста гімнастика для живота, дихальні вправи. Підопічним “Ідилії” з подібними проблемами часто рекомендують відвідувати зал ЛФК, який є у кожній філії.

Рух покращує циркуляцію крові, активізує перистальтику, знімає спазми. Вправи від запору —  це посильна допомога своєму організму.

Народні засоби: де межа між користю та ризиком

Питання, яке звучить найчастіше: чи справді допомагають засоби народної медицини? Відповідь тут не може бути однозначною, тому що багато залежить від причини запору, загального стану організму, супутніх захворювань та способу життя.

Проте є ряд домашніх засобів, які можуть надати м’яку та безпечну послаблювальну дію, особливо якщо використовувати їх розумно, не замінюючи ними основне лікування та не ігноруючи консультацію з лікарем:

1. Чорнослив, курага, інжир. Сухофрукти — один з найпростіших і щадних засобів. Вони містять рослинні волокна, а також натуральні цукри та сорбіт, які допомагають втягувати воду в просвіт кишківника, роблячи стілець м’якшим. Найкраще замочувати сухофрукти на ніч у теплій воді й з’їдати натще 5-6 штук чорносливу або пару ложок суміші чорнослив-курага-інжир, попередньо подрібнивши.
2. Відвар насіння льону. Насіння льону утворює слизову оболонку, яка м’яко обволікає стінки кишківника і сприяє просуванню вмісту. Один із безпечних способів – 1 чайну ложку насіння залити склянкою окропу, настояти кілька годин, пити разом із гелеподібною масою вранці або ввечері. Але важливо пам’ятати: лляне насіння вимагає достатнього вживання води, інакше може спричинити зворотний ефект.
3. Вівсяний відвар та слизові каші. Якщо шлунково-кишковий тракт чутливий, а реакції на клітковину неоднозначні, слизові продукти на кшталт вівсяного відвару, відвару рису з висівками, гарбузового супу-пюре можуть стати гарним проміжним рішенням. Вони не дратують стінку кишківник, але стимулюють м’яку перистальтику, особливо якщо вживати їх регулярно.
4. Кисломолочні продукти із пребіотиками. Пити кефір на ніч — не універсальний спосіб, але в ряді випадків працює. Особливо якщо це живий кефір (термін зберігання до 7 діб) та його доповнити джерелами пребіотиків – бананами, вівсяними висівками, відвареним топінамбуром. Такі продукти живлять корисну мікрофлору та сприяють нормалізації дефекації у довгостроковій перспективі.

Але є й засоби, з якими варто бути дуже обережними. Крушина, сена, жостер мають сильну проносну дію. Вони дратують слизову оболонку кишківника, викликають посилене скорочення. Це може дати короткочасний ефект, але при регулярному застосуванні порушує природний ритм кишківника. Крім того, у чутливих людей можуть викликати спазми, здуття та дискомфорт у ділянці живота.

Магнієві солі, сульфат магнію іноді згадуються як “народний” засіб. Однак у літньому віці вони можуть бути небезпечними: змінювати водно-сольовий баланс, викликати зневоднення, особливо при серцево-судинних захворюваннях.

Деякі рецепти пропонують використовувати трави з сечогінним ефектом (липа, мучниця, хвощ) для «виведення токсинів». Але при запорах вони не розв’язують проблему, а зневоднюють організм, що лише погіршує стан кишківника.

Трави — не невинні. Вони можуть взаємодіяти з ліками, впливати на тиск, сечогінну функцію. Тому навіть трав’яний відвар варто обговорити з лікарем, особливо, якщо ви приймаєте постійну терапію.

Чому важливо не зловживати проносними та клізмами

Проносні справді полегшують ситуацію у важкі періоди. Але при частому застосуванні вони можуть викликати звикання, подразнення шлунково-кишкового тракту, порушення всмоктування води та солей. Деякі види проносних при хронічному прийомі знижують чутливість до природних подразників і дефекації без стимуляції стає все важче.

Тому, якщо ви використовуєте проносне — обговоріть з лікарем, чи можна замінити його або чергувати з іншими методами. Іноді можна зменшити дозу, якщо налагодити харчування та режим.

Те саме стосується клізми. У ряді випадків вона справді може полегшити стан, особливо коли стілець відсутній кілька днів і ситуація починає викликати виражений дискомфорт.

Але й тут є нюанси:

• Часте використання клізм знижує природну моторику, особливо якщо процедура повторюється 2-3 рази на тиждень на постійній основі.
• Вимивання корисної мікрофлори та подразнення слизової оболонки — особливо при застосуванні мильних розчинів, гіпертонічних або занадто гарячих/холодних рідин.

І проносні, і клізми — не вороги, якщо використовувати їх усвідомлено, за показаннями та в розумних межах. Головне — не замінювати ними ті заходи, які можуть відновити нормальний ритм кишківника: харчування, рух, режим, зниження тривожності і уважне ставлення до свого тіла.